Випадок розведення щиткової карибської ропухи (Peltophryne peltocephala) у Київському зоопарку. Майстренко А. І, Пятов М. С., Суліма К. К., Полікарпова Ю. І, Зайцева В. М

Карибські ропухи – Peltophryne – самобутня тропічна группа земноводних, яка включає 12 видів, 8 з яких є ендеміками острова Куба. Деякі види цього роду рідкісні і зникаючі, а ропуха Peltophryne lemur не потрапила в список вимерлих видів тільки дякуючи зусиллям тераріумістів і вдалій репатріації. Саме тому, надзвичайно важливо працювати з цими тваринами, розробляти та вдосконалювати методи утримування та розведення в лабораторних умовах.

Ропухи щиткові (Peltophryne peltocephala) утримуються в Київському зоопарку з 2013 року, і раніше не розмножувались. Цей вид земноводних представлений на експозиції відділу акватераріуму в приміщенні павільйону «Острова звірів». На жаль, серед них виявилася тільки одна самка, тому група розмноження була дуже маленькою. Так як даний вид є представником ропух екваторіального регіону, спеціальну зимівлю не влаштовували, хоча незначне зниження нічної температури мало місце (до 21С). У березні температура дещо підвищилася і впав атмосферний тиск, що, можливо, і стало стимулом до початку розмноження.

Для того, щоб забезпечити успішне запліднення, ми вибрали двох самців. 23.03.2018 один самець знаходився в амплексусі з самкою прямо на експозиції, звідки був перенесений до лабораторії. Пару розмістили в «нерестовому» акватераріумі з рівнем води від 5 до 10 см. 28 березня амплексус розпався, але ікра ще знаходилася в статевих органах самки, тому ми підсадили іншого самця. 29 березня відмітили повторний амплексус, але на наступний день він розпався без бажаного результату. Самка була переповнена ікрою, що становило відому небезпеку для її життя, тому спеціалістами відділу було прийняте рішення про застосування гормону.

30 березня, у другій половині дня, самці ввели 0,5 мл сурфагону (5 мкг/мл) (МОСАГРОГЕН, Росія, флакон 10 мл) підшкірно в область лімфовузла в районі передньої кінцівки. На наступний день знову спостерігали амплексус, а ввечері ввели 0,8 мл сурфагону самці. В результаті ін’єкції отримали запліднену кладку 1 квітня. На жаль, заплідненість не була високою, близько 30%. Ймовірно, штучне стимулювання не дало можливості самцю та самці синхронізувати викид статевих продуктів. За спостереженнями спеціалістів Київського зоопарку встановлено, що самка відкладає ікру на поверхню води, де самець поливає її спермою. Ікра знаходиться на поверхні досить незначний час, і відразу занурюється в товщу води. Саме тому, час, протягом якого запліднення можливе, обмежений періодом флотації ікри. Характерною ознакою ікри щиткової ропухи є дрібні розміри, до 2 мм, однорядність тяжів. Розмноження щиткових ропух проходило за наступних умов: атмосферний тиск 140 мм р. с., температура води 25-26С, загальна жорсткість 120 ppm (мг/л).

На другу добу після нересту з яєць почали виходити личинки, які швидко росли і через нетривалий час, набули характерної зовнішності пуголовка. 4 квітня пуголовки почали активно харчуватися та плавати в товщі води. Основа раціону – оброблена окропом кропива та корм для риб (Aller Bronze, гранули 3,5 мм). На перших етапах розвитку личинок ми використовували м’які ультрафіолетові лампи Exo Terra Reptile UVB 150 13W (Е27). Безпосередньо перед виходом пуголовків на суходіл ми вирішили збільшити інтенсивність ультрафіолетового опромінення, та додатково встановили лампу Exo Terra Reptile Glo 10.0 18W (Т8). Перед початком метаморфозу, помістили в акватераріум гілки верби, які личинки використовували як опору для проходження перетворення. Проте, для зменшення ризиків загибелі метаморфів, ми відсаджували кожну особину, як тільки в неї починали з’являтися передні кінцівки. Вихід на суходіл розпочався 4 травня. На момент початку виходу загальна довжина тварин становила в середньому 22,4 мм.

Випадок розведення щиткової ропухи в Київському зоопарку є першим для України і дуже важливий для зоокультури. Дані наших спостережень можуть бути використані для роботи з іншими видами ропух карибського басейну, а також близьких родів.

Особливістю даного випадку розмноження щиткової ропухи є те, що гормони використовувались лише для додаткової стимуляції розмноження, так як тварини на момент застосування препарату вже проявляли статеву поведінку. Їх вирішили застосували лише через небезпеку потенційної неспроможності самиці зробити кладку. Саме тому доза препарату, яку ми вводили тваринам, була на 75% меншою від рекомендованої в літературі дози. (Robert K. Browne and Kevin Zippel, 2007).

Наш досвід розведення щиткової ропухи, говорить про те, що в деяких випадках можливе значне зменшення рекомендованих доз гормонів. Ця дозволяє зменшити навантаження на організм тварин, і в майбутньому, обходитись взагалі без гормональної стимуляції. На даний час ми не маємо відомостей про нормальну концентрацію статевих гормонів в крові щиткової ропухи, та її динаміку протягом року, тому дослідження в цьому напрямку є більш ніж актуальними

Contacts:
Posted by: Кирилл on

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *